Нарис

«УСІ МИ – ТІЛЬКИ УЧНІ Й ВЧИТЕЛІ…»
(Улюбленій вчительці присвячується)

Коли в повітрі лунає слово «вчитель», мимоволі уявляєш собі жінку, волосся якої злегка помережане срібними павутинками, а в руках – букетик жовтих нарцисів. Вона поспішає до школи й нагадує весну. Така ж юна, така ж усміхнена, така ж рада життю. І то дарма, що за плечима роки…
Кажуть, що доля вчителя – одна з найважчих. І воно дійсно так.. Адже, щоб ним стати, слід перш за все мати велике серце та безмежну любов до дітей.
Євгена Нарцисівна Пужанівська – тому приклад. Будучи вчителем від Бога, вона є ще й прекрасним поетом і просто хорошою людиною. Любить життя у всіх його проявах, особливо цей мотив звучить у її вірші “Ти пробач”. За фахом Євгена Нарцисівна – філолог, тому і працює вчителем української мови та літератури в Малієвецькій ЗОШ. Її оточує сила-силенна друзів, для багатьох вона – мудрий порадник.
Її урок нагадує казку. Ніяких особливих рис, ніяких методичних «незрозумілиць». Все надзвичайно просто, легко і в ритм. Це душа, яка відкриває перед тобою світ. Коли з уст вчительки звучать слова, до прикладу, про Довженка, ти уявляєш, як хлюпоче водами Десна, ота, що зачарована, а коли хоч словечко промовить про Олеся Гончара, - вві сні до тебе приходить його грізний собор.
Школярі дуже люблять свою вчительку. Інтер'єр її класу, в якому проходять заняття надзвичайно сприяє творчому процесу, обговоренню літературних творів. А там, в куточку, що біля вікна, за яким ледь чутно шумить берізка, до тебе приходить натхнення. Фіолетова тюль кидає легкий відтінок на парти, що стоять по дві вкупі і, здається, що скрізь розлився фіалковий цвіт. Справжній подих весни, з яким перегується й ім'я вчительки.
Погляд Євгени Нарцисівни – проникливий і щирий, а очі, мов небо, такі ж бездонні та глибокі. Голос тихий, інколи розбавлений глухим, ледь чутним кашлем. Коли вона диктує диктант, тобі зовсім не хочеться, щоб він закінчувався. Навіть зараз в пам'яті зринають звуки того голосу: “Заплітає клен у свою чуприну золотаве листя...”
У себе вдома вона бабуся Женя, а для учнів – дорога Нарцисівна. З багатьма своїми випускниками вона і досі листується, а вони – не забувають найкращої вчительки.
...Педагоги, немов святі. Даючи путівки в житя, вони моляться за наші долі.